«Релігійний каламбур» або «духовна шизофренія»⠀

Читай також

  • Чи можна з позиції Церкви вважати тих, хто загинув за Україну, новомучениками?
  • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
  • У пошуках крихти надії
        • «Релігійний каламбур» або «духовна шизофренія»⠀

          «Безбожна» розпуста…
          (навіть, якщо це мав бути допис про «релігійний каламбур» або «духовну шизофренію»)

          Але шукаю емблематичних символів, та промовистих меседжів…

          Так от.

          Не нормально одруженому чоловікові ночувати раз вдома, раз в сусідки, а ще раз в куми!
          Правда не нормально?


          (Якщо погоджуєтесь, чи то, радше, для вас це «не ок», тоді ми в одній «системі координат» і можете продовжувати читати.)

          Ненормально ночувати (читай спати) з чужими жінками.
          Навіть, якщо вони дуже файні, дуже добрі і навіть, якщо вони ще нічиї… але вони не твої!

          Віра – це про стосунки з Богом.


          Наша релігійність – це вияв цих стосунків, їх реалізація. Бо, як віруємо, так і проявляємо.


          А кожен гріх – це зрада…

          Зрада Божій любові!

          Зрада вірності тому, хто тобі вірний аж до смерті.
          І тим не менше, часто стається так, що не все ок з нашою вірою, релігійністю, побожністю…

          Бо декларуємо одне, а практикуємо інше.

          Живемо в контексті не те, що релігійного каламбуру, але такої духовної шизофренії.

          Майже нормальною НЕНОРМАЛЬНІСТЮ стало ходити до Церкви, хрестити дітей, брати шлюб, святити кошики (часто так і пояснюючи свій прихід до церкви: йду святити кошик), а поза тим, практивкувати йогу, передбачення шукати в астрологів, майбутнє планувати відповідно до того, що видадуть карти таро, носити «червону ниточку» про всяк випадок, вмотивовуватись, аффірмуючись, намагаючись злитися з «душею світу», мурмотати до вселенної, а негаразди і невдачі пояснювати кармою, або вживаючи «побожніший» архаїчніший термін «доля», але то про одне і то саме…

          Ааа…

          Щось тут не те?!
          Відчуваєте?!
          Розумієте?!

          Бог створив нас вільними, розумними і відповідальними!

          Хоче будувати з нами любовні стосунки вірності!

          Свою вірність він довів на Хресті.

          Тепер настав наш час.

          Отець Роман ДЕМУШ

          Читай також

        • Чи можна з позиції Церкви вважати тих, хто загинув за Україну, новомучениками?
        • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
        • У пошуках крихти надії
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.